Як же цінно бути для когось музою. Бути джерелом натхнення та кольоровими олівцями для чийогось будення. Надихати і надихатись навзаєм. Взаємонатхнення - от, що насправді важливо ( Read more... )

Отже, весна добігла фіналу. Але, як на мене, зовсім не логічно. Бо якби я могла керувати логікою - я б ніколи і ні за що не завершувала цю весну. Я б змінила всі правила і дозволила б їй бути безкінечною. Але це не в моїх повноваженнях. Може і на краще, бо хто його знає що там попереду. Калейдоскоп існування каже про те що там літо. А яким воно ( Read more... )

Вона всмоктувала в себе миті і наповнювалась ними. Цих митей було так багато, що іноді здавалось - вони не вмістяться в середині неї. І тоді вони, вибухали з неї сонячними феєрверками ( Read more... )

Все що відбувається навколо походить на мариво. Таке довготривале і, хотілося б вірити, безкінечне мариво.
Так світло всередині, що місто до найдрібніших своїх деталей стає кольоровим. І так приємно губитись у його задвірках, заповнюючи власні легені квітнем. Вдихати квітень і видихати його з себе сотнями різнокольорових метеликів. Проживати ( Read more... )

Локація: Київський метрополітен.
Відстань: Відрізок між двома станціями.
Хронометраж: 2хв 30 сек.
Час: Вечірня година пік.


( Read more... )

Казка існує. Важливо лиише вірити. Наперекір усьому. Щиро вірити. Не зважаючи на зовнішні подразники, на намагання людей та обставин вбити у тобі цю віру. На гучні репліки, що казки не буває, що життя різниться від твоєї внутрішньої іллюзорності. Всеодно не переставати вірити. З останніх сил, коли вбивчість будення душить так сильно, що хочеться ( Read more... )